Трудове навчання
(технології). Креслення
Відповідно
до типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів на
вивчення предмета трудове навчання у 2016-2017 навчальному році відводиться:
у 5 – 6
класах – 2 год. на тиждень;
у 7 – 9
класах – 1 год. на тиждень;
у 10 – 11
класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень;
у 10 – 11
класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень.
Кількість
годин трудового навчання в усіх класах може збільшуватися за рахунок годин
варіативної складової навчальних планів, передбачених на навчальні предмети,
факультативи, індивідуальні заняття та консультації. Впровадження курсів за
вибором технологічного спрямування також може здійснюватися за рахунок
варіативної складової.
Вивчення
трудового навчання в 2016-2017 навчальному році здійснюватиметься за такими навчальними програмами:
5 – 8 класи – «Навчальна програма
з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи»
(авт.: В. Сидоренко та інші), затверджена наказом МОН України від 29.05.2015 №
585;
9 клас – «Трудове навчання. 5 – 9
класи» (нова редакція) (за загальною редакцією В. Мадзігона);
10 – 11 класи - «Технології. 10-11 класи» (авт.:
А. Терещук та інші).
Усі зазначені
навчальні програми та програми з креслення розміщено на офіційному веб-сайті
МОН України (http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).
Змістове наповнення
навчального предмета «Технічна творчість» (для спеціалізованих шкіл з навчанням українською мовою і поглибленим
вивченням предметів технічного (інженерного) циклу) може здійснюватися за
рахунок курсів за вибором відповідного спрямування.
Учні 5 – 8-их класів в 2016-2017 навчального року навчатимуться за
новою програмою, яка містить
обов’язкову для вивчення складову та варіативну.
Обов’язкова для вивчення складова
обирається школою із запропонованих блоків залежно від умов поділу на групи
хлопців і дівчат, кадрового забезпечення та інтересів учнів.
Для 5 класу
пропонується на вибір два блоки:
Блок 1. Технологія виготовлення виробів із фанери
та ДВП.
Блок 2. Технологія виготовлення текстильних
виробів з аплікацією.
Для 6 класу
пропонуються такі блоки:
Блок 1. Технологія виготовлення виробів із
тонколистового металу та дроту.
Блок 2. Технологія виготовлення вишитих виробів.
Для 7 класу
пропонуються такі блоки:
Блок 1. Технологія виготовлення виробів із деревини.
Блок 2. Технологія виготовлення виробів,
в’язаних гачком.
Для 8 класу пропонуються такі блоки:
Блок 1. Технологія виготовлення виробів
із сортового прокату та листового металу.
Блок 2. Технологія виготовлення швейних виробів.
Блок 3. Технологія виготовлення виробів
інтер’єрного призначення.
Освоєння варіативних
модулів здійснюється на основі проектно- технологічної діяльності. Варіативні
модулі обираються залежно від матеріально-технічного та кадрового забезпечення
навчального процесу, бажання учнів, регіональних традицій. Навчальною
програмою передбачено переліки варіативних модулів, що можуть вивчатися учнями
5-6 класів та 7-9 класів.
Перелік варіативних
модулів для 5 – 6 класів:
1.
Технологія виготовлення народної
ляльки.
2.
Технологія виготовлення м’якої
іграшки.
3.
Технологія виготовлення виробів,
оздоблених об’ємною аплікацією.
4.
Технологія виготовлення вишитих
виробів.
5.
Технологія виготовлення швейних
виробів (машинним способом).
6.
Технологія виготовлення виробів,
плетених із бісеру.
7.
Технологія виготовлення виробів із бісеру на дротяній
основі.
8.
Технологія виготовлення писанок.
9.
Технологія приготування страв.
10.
Технологія виготовлення
виробів, оздоблених аплікацією з
природних матеріалів.
11.
Технологія вирощування рослин
(квітів) та догляд за ними.
12.
Технологія догляду за тваринами.
13.
Технологія виготовлення
дерев’яної іграшки.
14.
Технологія виготовлення сувенірів із деревинних
матеріалів.
15.
Технологія виготовлення виробів
із деревини та деревинних матеріалів
(способом ажурного випилювання).
16.
Технологія оздоблення виробів елементами
геометричного різьблення.
17.
Технологія виготовлення макетів архітектурних споруд із
деревини та деревинних матеріалів.
18.
Технологія виконання електротехнічних робіт.
19.
Технологія оздоблення виробів
художнім випалюванням.
20.
Технологія виготовлення виробів
із тонкого листового металу.
21.
Технологія виготовлення виробів
із дроту
22.
Технологія виготовлення виробів способом металопластики.
Перелік варіативних модулів для 7 – 8 класів:
1.
Технологія виготовлення виробів,
в’язаних гачком.
2.
Технологія виготовлення виробів,
в’язаних спицями.
3.
Технологія виготовлення швейних
виробів (машинним способом).
4.
Технологія оздоблення одягу.
5.
Технологія виготовлення виробів у
техніці «макраме».
6.
Технологія виготовлення виробів,
оздоблених мережками.
7.
Технологія виготовлення виробів,
оздоблених гладдєвими швами.
8.
Технологія виготовлення виробів, оздоблених українською народною вишивкою.
9.
Технологія оздоблення виробів
вишивкою бісером.
10.
Технологія виготовлення сувенірів
із текстильних матеріалів.
11.
Технологія ремонту та оновлення одягу.
12.
Технологія виготовлення писанок.
13.
Технологія приготування страв.
Традиції української національної кухні.
14.
Технологія заготівлі та
зберігання продуктів харчування.
15.
Технологія вирощування рослин та
догляд за ними.
16.
Технологія природного
землеробства.
17.
Технологія виготовлення виробів
із шкіри.
18.
Технологія плетіння виробів із
лози.
19.
Технологія плетіння виробів із
соломи.
20.
Технологія виконання
електротехнічних робіт.
21.
Технологія оздоблення виробів із
деревини геометричним різьбленням.
22.
Технологія виготовлення та оздоблення виробів із деревини різьбленням.
23.
Технологія оздоблення виробів
об’ємним різьбленням.
24.
Технологія оздоблення виробів
інтарсією (інкрустацією).
25.
Технологія оздоблення виробів із
деревини мозаїкою.
26.
Технологія виготовлення виробів із деревини (з використанням ручних
способів обробки).
27.
Технологія виготовлення виробів
із деревини (способом токарної обробки).
28.
Технологія виготовлення виробів
із сортового прокату (з використанням ручних способів обробки).
29.
Технологія виготовлення виробів
із металу (способом токарної обробки).
Із зазначених переліків для
кожного класу треба обрати по 2 варіативні модулі (5 – 6 клас), на освоєння яких
відводиться по 20 годин навчального часу та 1 варіативний модуль (7 – 8 клас) в обсязі 16 год. Освоєння варіативних модулів
відбувається за окремо розробленими програмами до них. Варіативний модуль для
5 – 6 класів можна обрати лише один раз у 5 або 6 класах, для 7 – 8 класів -
лише один раз у 7 або 8 класах.
Результатом
діяльності учнів при вивченні кожного блоку обов’язкової для вивчення
складової програми має бути виріб, а будь-якого варіативного модуля – проект.
Уся проектна документація
(зображення виробу, розрахунок матеріалів, послідовність виготовлення тощо)
учнями 5-8 класів виконується в робочих зошитах.
Навчальна програма, за якою навчатимуться у цьому році учні 9
класів, побудована за модульною системою. У першому півріччі учні вивчають варіативний модуль, а у другому проектують та виготовляють
комплексний виріб. Вивчення варіативного модуля відбувається за окремо
розробленими програмами. Із розробленого переліку варіативних модулів, які
можуть вивчатися у 9 класі, вчитель обирає модуль (який не вивчався у 7-8
класах) у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості,
регіональних традицій наповнюваності класів та бажання учнів. Варіативні модулі розраховані на 16 годин
кожен.
Варіативні модулі,
які пропонуються для вивчення у 9 класі:
1.
Технологія виготовлення виробів, в’язаних гачком.
2.
Технологія виготовлення виробів, в’язаних спицями.
3.
Технологія виготовлення швейних виробів (машинним
способом).
4.
Технологія оздоблення одягу.
5.
Технологія виготовлення виробів у техніці «макраме».
6.
Технологія оздоблення виробів мережками.
7.
Технологія оздоблення виробів гладьовими швами.
8.
Технологія оздоблення виробів українською народною
вишивкою.
9.
Технологія виготовлення виробів, вишитих бісером.
10.
Технологія вирощування рослин та догляд за ними.
11.
Технологія природного землеробства.
12.
Технологія заготівлі та зберігання продуктів.
13.
Технологія приготування страв. Традиції української
національної кухні.
14.
Технологія плетіння виробів із лози.
15.
Технологія плетіння виробів із соломи.
16.
Технологія виготовлення виробів із шкіри.
17.
Технологія виконання електротехнічних робіт.
18.
Технологія оздоблення виробів із деревини геометричним
різьбленням.
19.
Технологія оздоблення виробів інкрустацією, інтарсією.
20.
Технологія оздоблення виробів із деревини мозаїкою.
21.
Технологія виготовлення
виробів із деревини (з використанням ручних способів обробки).
22.
Технологія оздоблення виробів із деревини різьбленням.
23.
Технологія виготовлення виробів із деревини (способом
токарної обробки).
24.
Технологія виготовлення виробів із сортового прокату (з
використанням ручних способів обробки).
25.
Технологія виготовлення виробів із металу (способом
токарної обробки).
26.
Технологія ремонту та оновлення одягу.
27.
Технологія оздоблення виробів об’ємним різьбленням.
28.
Технологія писанкарства.
29.
Технологія виготовлення сувенірів із текстильних
матеріалів.
30.
Підсумковий проект. Проектування та виготовлення
комплексного виробу.
Учні старшої школі в 2016-2017 навчальному році незалежно від профілю
навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове
навчання). Навчальна програма
має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та
варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій
діяльності людини». На вивчення базового
модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин. Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один
варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів,
матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової
підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю
навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.
Варіативний модуль для 10 – 11 класів можна обрати лише один раз у
10 або 11 класах. Варіативні модулі мають засвоюватися
старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.
Перелік
варіативних модулів до навчальної програми «Технології.
10-11 класи»:
1.
Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.
2.
Технологія художнього різьблення по дереву.
3.
Технологія геометричного гострокутного гуцульського
різьблення.
4.
Основи лісового господарства.
5.
Технологія виготовлення малих архітектурних форм.
6.
Технологія вишивання технікою мережки.
7.
Технологія
художнього набивання на тканині.
8.
Технологія плетіння спицями
9.
Технологія рельєфного різьблення.
10.
Технологія розпису на склі.
11.
Технологія соломоплетіння.
12.
Технологія інкрустації виробів з деревини.
13.
Технологія токарної обробки деревини.
14.
Технологія вишивання стрічками.
15.
Технологія виготовлення м’якої іграшки.
16.
Технологія вишивання шовковими стрічками.
17.
Технологія писанкарства.
18.
Технологія клаптикового шиття (печворк).
19.
Технологія хлібопекарського та кондитерського
виробництва.
20.
Технологія об’ємної вишивки.
21.
Технологія виготовлення листівок.
22.
Технологія ниткової графіки.
23.
Технологія художньої обробки деревини випилюванням.
24.
Технологія в’язання гачком.
25.
Технологія дизайну інтер’єру.
26.
Технологія пірографії (випалювання на деревині).
27.
Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.
28.
Технологія ручного розпису тканини.
29.
Технологія виготовлення штучних квітів.
30.
Технологія ліплення.
31.
Технологія ручного ткацтва.
32.
Технологія виготовлення подарункових упаковок.
33.
Технологія виготовлення дитячого одягу.
34.
Технологія дизайну предметів інтер’єру.
35.
Об’ємне комп’ютерне моделювання.
36.
Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних
матеріалів.
37.
Технологія аплікації з текстильних матеріалів та
фурнітури.
38.
Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.
39.
Технологія матчворку (конструювання із сірників).
40.
Технологія вишивання весільних рушників.
41.
Технологія вишивання сорочки.
42.
Технологія вишивання бісером.
43.
Технологія бісерного ткацтва.
44.
Технологія декупажу.
45.
Технологія пошиття швейних виробів (із суцільнокроєним
рукавом, на основі нічної сорочки).
46.
Технологія конструювання та моделювання швейних виробів.
47.
Технологія конструювання жіночого одягу.
48.
Технологія пошиття плечового виробу з капюшоном (за журнальною
викрійкою).
49.
Технологія пошиття домашнього взуття.
50.
Технологія печворку в’язаного гачком.
51.
Технологія валяння виробів.
52.
Технологія мозаїки по деревині (маркетрі).
53.
Технологія макетування зброї.
54.
Технологія електротехнічних робіт (виготовлення електрофікованих
виробів).
55.
Технологія довбарства.
56.
Технологія виготовлення виробів із екструдованого
пінополістеролу.
57.
Технологія художньої в’язі.
58.
Технологія шкіряної пластики.
59.
Технологія ремонту та виготовлення меблів.
60.
Технологія виготовлення штучних приманок для вудіння
риби.
Особливістю технологічного профілю є широкий перелік спеціалізацій, за
якими може здійснюватися навчання (наказ Міністерства освіти і науки від
01.10.2008 № 893):
·
Деревообробка.
·
Кулінарія.
·
Основи
дизайну.
·
Агровиробництво.
·
Будівництво.
Опоряджувальні роботи.
·
Енергетика.
·
Конструювання
та моделювання одягу.
·
Легка
промисловість.
·
Матеріалознавство
та технологія конструкційних матеріалів.
·
Металообробка.
·
Основи
бджільництва.
·
Технічне
проектування.
·
Українська
народна вишивка.
·
Художня
обробка матеріалів.
·
Швейна
справа.
·
Технології
сільськогосподарського виробництва.
За наявності
відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може
здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком
спеціалізацій.
У межах
технологічного профілю також можлива професійна підготовка старшокласників.
Наказом Міністерства освіти і науки № 904 від 23.09.2010 р. затверджено Типові
навчальні плани та Типові програми професійно-технічного навчання для учнів
загальноосвітніх навчальних закладів. Зазначені плани та програми розроблено з
метою узгодження Державних стандартів професійно-технічної освіти та навчальних
планів загальноосвітніх навчальних закладів.
Професії, за якими здійснюється професійно-технічне
навчання відповідно до Типових навчальних планів та Типових програм розділено
за трьома групами у залежності від кількості годин, що відводиться на їх
опанування.
До першої групи відносяться:
-
«Продавець (з лотка,
на ринку)»;
-
«Водій автотранспортних засобів категорії «В»»;
-
«Водій автотранспортних засобів категорії «С»»;
-
«Манікюрниця»;
-
«Штукатур».
На опанування
зазначених професій відводиться до 480 годин навчального часу: 6 годин на
тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю (наказ МОН від
27.08. 2010 № 834, додаток 10) та 10 робочих днів навчальної практики у 10
класі.
До другої групи відносяться:
-
«Вишивальниця»;
-
«Агент з організації туризму»;
-
«Оператор комп'ютерного набору»;
-
«Різьбяр по дереву та бересту»;
-
Інтегрована професія – «Швачка, Кравець».
На опанування
зазначених професій відводиться до 540 годин навчального часу: 6 годин на
тиждень в 10 та 11 класах за рахунок технологічного профілю та 20 робочих днів
навчальної практики у 10 класі.
До третьої групи
відносяться:
- «Секретар керівника
(організації, підприємства, установи)»;
- «Касир (на
підприємстві, в установі, організації)»;
- «Перукар (перукар-модельєр)»;
- «Молодша медична
сестра з догляду за хворими»;
- «Офіціант»;
-
«Секретар-друкарка»;
- «Слюсар з ремонту автомобілів»;
- «Столяр будівельний».
На опанування зазначених професій відводиться
до 680 годин навчального часу: 6 годин на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок
технологічного профілю, по 2 години на тиждень в 10 та 11 класах за рахунок
варіативної складової навчальних планів та 20 робочих днів навчальної практики
у 10 класі.
Збільшення часу
навчальної практики передбачається тільки для професійного навчання з метою
забезпечення потрібної кількості навчальних годин. Збільшення навчальної
практики можна уникнути за рахунок виділення (збільшення) годин з варіативної
складової навчальних планів.
У випадку, коли
кількість годин на опанування професії менша передбаченої навчальними планами,
рекомендуємо запроваджувати профільні курси та курси за вибором
профорієнтаційного спрямування, які мають відповідний гриф Міністерства.
Здійснення
професійно-технічного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та
міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можливе і за іншими професіями, за
умови дотримання вимог Державних стандартів професійно-технічної освіти.
Змістове наповнення технологічного профілю може складатися з декількох
курсів за вибором «Професійні проби». Такі курси освоюються учнями послідовно.
Програми таких курсів повинні мати відповідний гриф МОН України.
Курси за вибором «Професійні проби» можуть освоюватися за рахунок
варіативної складової навчальних планів учнями, що навчаються за будь-яким
профілем.
Сучасне трудове навчання базується на практичній
діяльності учнів. Кожен урок повинен мати практичну спрямованість.
Зміст
практичних робіт визначається вчителем самостійно залежно від теми уроку та
виду робіт, що виконуватимуться під час уроку. Вивчення теоретичного матеріалу
доцільно проводити під час практичної роботи, однак не виключається можливість
проведення уроків засвоєння нових знань, у ході яких учитель може подати
навчальний матеріал усього модуля або його окремої частини. Такі уроки в
навчальному процесі можуть бути поодинокими.
Резерв
часу, передбачений програмою, учитель може використати на підсилення окремих
складових навчальної програми на свій вибір.
До переліку
практичних робіт варто включати такі, що сприяють формуванню
національно-патріотичних почуттів учнів. Це можуть бути предмети і речі, що у своєму змісті пов’язані з народною
культурою українців, а саме: виготовлення декоративно-ужиткових і
ремісничих виробів, що характерні для
побуту нашого народу. Також це можуть бути вироби військово-патріотичного
призначення (різноманітні за конструкцією та складністю виготовлення «пічки»,
«якорі» для пошуку розтяжок, маскувальні сітки, сумки для аптечок, рукавиці,
сувеніри з патріотичною символікою тощо).
Навчання
хлопців і дівчат на уроках трудового навчання відбувається окремо. Поділ
класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених
наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02р.№ 128, і
відбувається за наявності в класі більше 27 учнів для міських шкіл та
більше 25 для сільських. Якщо кількість учнів у класі не дає змоги
здійснити поділ на групи на гендерній основі, можна скористатись іншими
варіантами формування груп: з паралельних чи наступних класів; поділ на групи
за рахунок варіативної складової навчального плану.
Під час роботи в навчальній майстерні на кожному уроці
треба звертати увагу на дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої
санітарії й особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи,
ознайомлювати із заходами попередження травматизму.
Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання ними основ
графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класах технологічного напряму
в обсязі 2 год. на тиждень за навчальною програмою «Креслення. 11 клас» для
загальноосвітніх навчальних закладів (лист Міністерства освіти і науки України
від 19.11. 2013 р. № 1/11-17681) .
У 8-11 класах креслення може вивчатися як курс за вибором за навчальною
програмою «Креслення» для загальноосвітніх навчальних закладів (лист
Міністерства освіти і науки України від 19.11. 2013 р. № 1/11-17679).
Розпочинається вивчення креслення
в 7 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів
технічного (інженерного) циклу. Вивчення предмета здійснюється за навчальною
програмою «Креслення. 7-8 класи» (лист Міністерства
освіти і науки України від 19.11. 2013
№1/11-17674).
Під час підготовки
вчителів до уроків трудового навчання радимо використовувати матеріали, які
висвітлюють питання організації навчальної діяльності з технологій, розміщеними
на сторінках періодичних видань та спеціалізованих сайтах:
1. Газета «Трудове навчання»
видавництва «Шкільний світ».
2. Журнал «Трудова підготовка в рідній школі» видавництва «Педагогічна преса».
3. Науково-методичний журнал «Трудове навчання в школі». Видавнича група
«Основа».
Немає коментарів:
Дописати коментар